Є поети для епох!
2016-03-16
Костенко Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року – українська поетеса, шістдесятниця, авторка віршованого роману “Маруся Чурай”, роману в прозі “Записки українського самашедшого”, десятків збірок віршів.
Закінчила Київський педагогічний інститут і Московський літературний інститут ім. О.М. Горького.
В епіцентрі художніх роздумів Ліни Костенко – людина і природа. Особливість творчості Ліни Костенко в тому, що вона завжди актуальна, і з часом значення її творчості зростає.
У творчості Ліни Костенко – вся вона, її принциповість, аполітичність, незламність духу. Ця жінка вже багато років залишається справжнім бійцем з неправдою, показовістю, пристосуванством, так популярним серед письменників, а зброя її – її твори.
До Дня народження геніальної поетеси у нашій школі була організована виставка «Є поети для епох!», де можна прочитати цікаві, влучні та актуальні поетичні рядки з творів Ліни Костенко.
Ліно Василівно, бажаємо й надалі залишатися такою енергійною, красивою душею і щедрою на добро, людяною та мудрою жінкою. А краса Вашої душі нехай буде непідвладна рокам.
Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.